А я на роботу не хочу ну ніяк...
І кожен день у декреті одне і теж, як день сурка, і на тренування хоч якісь горю бажанням піти, але фінанси не дозволяють, і навіть в баню теж...Тобто з розслаблення - лише іноді нет (і то більше щось промоніторити чи на крайняк замовити), вишивання після відбою... і все.
Крім того, на роботі мала зовсім мало, слід шукати нову...
І в садок забирають лише з 2 років, і то неймовірно хвилююсь,чи хоч у 2 попадемо...
А ще - щастить, коли поруч дідусі, бабусі є. Мої надто далеко живуть, а свекрам треба помічник по господарству, а няньчитись ніхто не горить бажанням. У чоловіка робота ненормована. У дитини залишаюсь лише я...