Хм, троє моїх знайомих зараз в Німеччині, в різних містах, то не рекомендують її. Через страшну бюрократію, дуже дорогі продукти, низьку можливість підтвердити диплом (а без цього - як і всюди - некваліфікована низькооплачувана праця). У однієї сім'ї навіть проблеми з безпекою, бо в сусідніх районах міста багато біженців інших національностей, які ведуть себе дуже зухвало та агресивно
Я розумію, що кому як повезе.
Дуже боюсь і на багато не претендую: аби був дах над головою, їжа та безпека для дитини.
Ніколи не була за кордоном, то Польща мені здалася більш близькою. Та й грошей не так багато, а їхати до Німеччини дорожче.
Хм, а у моїх знайомих дуже позитивні відгуки за Німеччину.
Звісно, кому як пощастило. Одній сім'ї взагалі пощастило жити в окремому заміському двоповерховому будинку.
Живе мама і двоє діточок. Без хазяїв. Продуктами повністю забезпечені були, також одяг їм купували люди, що прихистили. Інша сім'я живе не окремо, але теж у будинку. На одному поверсі вони, на іншому людина, що надала прихисток. На екскурсії різні, у тому числі Евро Парк, діти за місяць стільки об'їздили, скільки за рік у Чернігові не їздили. Це постійний розвиток, щось нове. Навкруги ліс, дуже гарно. А допомога грошова навпаки дуже хороша. Працювати не має потреби, допомоги вистачає ще і на те, щоб додому привезти. У нас стільки заробити неможливо, якщо ти найманий працівник звичайний, а не бізнесмен чи айтішнік.
Доречі, я досі не отримала жодної фінансової допомоги. Навіть 6500 грн., хоча заявка надіслана 31-ого березня успішно. Нехай і о 8-ій годині вечора. Так, потрібно було якось усе встановити і оформити карту є-підтримки, якої не було. Банку потрібен був відеозв'язок, я постійно вставала в чергу, а черга переривалася, оскільки з інтернетом було важко. Але заявка надіслана успішно, а грошей на рахунку немає. В мене на руках мати інвалід похилого віку, яка постійно потребує лікування вже років так 8, часто лежить у лікарнях, майже не ходяча, ще і годувати її потрібно по графіку 4 рази на добу і слідкувати за прийомом ліків по графіку. Ліки дуже дорогі. То я розраховувала на цю допомогу, але її досі немає. Цікаво, чи є ще такі, хто досі нічого не отримав? Жодної допомоги від держави не отримуємо, вирішила ось вперше. Виходить, що ті, хто лишився під обстрілами, виявилися найбільш ураженими і не захищеними ( фінансово у тому числі).
