Сьогодні була в Києві, їхала зранку в метро. Заходить молода жінка й слізним голосом просить гроші на лікування рецидиву лейкозу в дочки Марійки, 4-ьох років (прізвище дитини вона вголос не називала) , що треба трансплантація кісткового мозку, бо їй уже робили платно, але стався рецидив, що треба гроші... В руках тримає якісь заламіновані довідки на бланках "Охматдит" - я прочитала прізвище - Бенчак М. І так проникливо розповідає, що розуміє побоювання людей ніби вона шахрайка, тому як доказ повідомляє, що дитина лежить в Охматдит, в гематологічному відділенні, 2 поверх, 3 палата... просить прийти переконатися, по можливості принести речі на 4 роки , їжу дитині... а хто боїться напряму гроші давати - то от номер картки й номер телефону мобільного, щоб люди добрі переконалися, "що то не жарти". І так вже просила, що навіть я, досить Ушла дама, майже їй повірила. Особисто мене насторожив факт, що , типу, їй робили трансплантацію (в Україні "платна" трансплантація -- тобто від неродинного донора - заборонена) і що відділення вона назвала неправильно ( документально - центр дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку, а по-простому називають онкогематологія). А якась дівчина дала гроші - жінка дякувала й сунула в руки їй записку з номером картки...А оце ввечері думаю - дай-но подивлюся, чи лежить в Охматдит така дитина. Заходжу на волонтерський сайт Охматдиту "Жити завтра", шукаю дитину Марію Бенчак, 4 роки...Вмощуйтеся зручніше, дами)))) "Бенчак М." - це хлопчик (!) Михайло, 1998 (!)р.н., й лежав він в онкогематології в...2012-2013 роках, стаття про нього написана в липні 2013!!!
http://www.donor.org.ua/index.php?module=help&act=show&c=1&id=2307 (на тій же сторінці внизу пост волонтера про цього хлопчика).
Але продовжую продивлятися форум того ресурсу, й - тримайте мене семеро - знаходжу таке:
http://www.donor.org.ua/index.php?module=phorum&mdo=show&th=7&po=78227 Це пост користувача Ярочки (від 23.11.2012 - !!!!!) про аналогічний випадок в метро - "дівчинка Марічка" - й про реакцію "мами" на запитання про дитину...
Але як та тьотка грала! - сам Станіславський сказав би "Вірю!" А люди ж вірять...