Переношу з темки "питання-відповідь" - може комусь згодиться))).
Вираз "Культура людини - в її роті", почутий колись від старенького професора-стоматолога, згадується мені в моменти, коли ту "культуру" навіть собі перед дзеркалом показати стидно - коли пломба випадає абощо. В мене така біда сталася "в квадраті". Усвідомивши масштаби руйнувань, я перестрашилася й кожен день збиралася відновити, так би мовити, бастіон культури, шляхом "здачі в полон" до дантиста. Але оскільки мій споконвічний рятівник-стоматолог зараз не в місті, а зуби так й не розболілися, я осміліла, й надумалася обманути природу, навіюючи собі мантру "а може воно саме якось розсмокчеться, пардон, запломбується..." Але з того нічо не вийшло, бо обидва вищезгадані рогові утвори продовжували втрачати первозданний вид, й таки загрожували остаточно зникнути з відведеного їм природою місця. Маючи сумний досвід спілкування з приватними стоматологами (вони були, як казав товариш Саахов з "Кавказької полонянки", - "не из нашей области"), записалася до лікаря в міську стоматполіклініку. Провела собі сеанс психотерапії (а як же без цього, - я ж боюсь...
), розпитала де та установа знаходиться (ніколи ж в житті там не була...). Приходжу. До кого потраплю - не знала (записувалася по телефону просто на певну годину). Дісталася я такому конкретному лікарю! ну убоялася ж повторно, як водиться - традиція, одначе. Стоматолог популярно - словом й ділом - продемонстрував, до яких наслідків призвела вибрана мною вичікувальна тактика боротьби з карієсом (злегка ткнув зондиком в зубчик, а там зверху нервик -ой!!!
). Я уподобилася рибі (замовкла, відкрила рот, а очі зробилися такі як в кота з мультика про Шрека), й завмерла, вчепившись в крісло всіма кінцівками... За вікном були дерева і небо...
. Далі телеграфним текстом. 1) рентген+знеболювання+пломба (не фотополімерна) =80грн; 2) рентген+знеболювання +тимчасова пломба + чистка й пломбування каналів + постійна пломба=90 грн. Лікар ввічливий, коректний. Працював у рукавичках, які вдягав при мені. Звертаю на це увагу, тому що на сусідньому кріслі солідна дама-лікар працювала без рукавичок. Далі я ожила, почистила пір'ячко, дістала дзеркальце й абсолютно заслужено відчула себе дуууже культурною людиною (див. вищевикладену фразу професора). Вах, как хАрашо! Все.
