Знаєте, мій чоловік, готовий боронити свою країну, не розуміє, що це коїться? Чому наших військових покинули в Криму напризволяще? Чому їх діти й сім"ї досі не отримали підтримки? Я, людина, що спілкується російською, не розумію, що це роблять "свободівці"? Я не розумію, чого це дівчата з сусідньої теми так радіють, мовляв " самі ж того прагнули"? Я поважаю військових, не маю поваги до "силовиків". Розумію, що наказ-є наказ, але ж останні події на території моєї держави свідчать, що і велика падлюка-то є велика падлюка... І не треба мені розповідати про їх "обрАзи". Соромно. Бо честь-то є честь і для силовиків, і для військових, і для лікарів, і для громадян. А те, що відбувається під час "проросійських " мітингів у південно-східних регіонах таки свідчить, що то є нелюди. Як і "свободівці" з їх неадекватними діями. Не за те люди життя положили.
Героям слава, Україні слава
Над краєм лине, аж мороз іде
Небесну сотню Київ проводжає
А мати сина у труну кладе.
Спливають сльози на чоло воскове
Від болю в церкві всюди аж гуде
Криваво-білих квітів оберемки
- А мати сина у труну кладе.
Всю ніч матуся у вікно дивилась
На двері, на дорогу: "Де ж ти, де?"
За ночі дві, всю вишивану вшила
А нині сину до труни кладе.
Більше не вчуєш сину соловейка
До мами син у снах лише прийде
Героєм сину став ти на Майдані,
А мати сина у труну кладе.
Та що тій мамі з синової слави?
Для неї світ кругами з болю йде,
Чи не забуде з часом це держава
- Як мати сина у труну кладе.
(В.Гірчак)