Та ні, воно не хибне. Мова про те, що люди по-страшному виїзджали, а вже через тиждень викладали в соцмережах щасливі фотки з різних сторін світу, а родичи досі сиділи в підвалах. Це я не з заздрості, просто дійсно згодна з тим що це добре що психіка у багатьох пластична і гарні спогади беруть угору. Мені цікаво читати насамперед чомусь не хто де був і як там гарно, а як люди виїзжали, находячі в собі цю сміливість. Тому що офіційного дозволу від влади не було, люди їхали хто як може з волонтерами. Я спромоглася на виїзд аж в 20-х числах березня і про всі умови підвалу і виїзда знаю. І як Київ вже був "іншою планетою" з можливістю "тепер" жити і іхати далі куди завгодно. Про чоловіків теж тема цікава, про їх почуття, коли дома залишились діти з дружиною і не можуть виїхати. Я вже давно звикла багато рішень приймати разом, а тут чоловіки всі з родини в врозсипну, хто де і між собою не можуть прийняти рішення як буде безпечніше. Доречі дівчина на форумі створила тему про це все, але вона не активна саме тому, що ми і не хочемо згадувати. Про мовне питання повністю згодна Dgessica. У мене така особливість, що звертаю увагу на якій мові пишу, коли розумію, що реально граматично неграмотна. А в побуті, якщо щось швидко потрібно вірішити, то чомусь звертаюся українською, а вже коли щось глобальне, то мимоволі здебільшого переходять всі на російську. І нічого тут не поробиш, бо думаєшь російською і в цьому не наша провина.
Можна спитаю, це у вас у мережах у друзях були такі люди,що викладали фото через тиждень...?
Просто про себе напишу. В мене з друзів жоден не викладав подібні фото, хоча багато виїхало в березні, хтось в перші дні в лютому ще... Хоча в мене то й небагато друзів в фб і інста
десь по 200чол.
Не подумайте,то я просто з цікавості пишу.
Добре,що думками люди направлені на краще,позитив, з надією і вірою у краще...
Віримо в краще майбуття і Перемогу🙏💛💙
