Якби не прожила 6 років поряд з кримськими татарами, то не говорила б. Вони досить дружні. "Брудні"? - не більше від слов'ян. Якщо в сільській школі в класі троє відмінників, то двоє з них - діти татар (це слова кримської вчительки). Роботящі - там земля супер, по два урожаї дає , але з водою ж...а. То їх городи з капустою (а вона ой як воду любить!) зелені-презелені. Шукають де заробити. З вищою освітою татар багато, й дітей своїх "в науку" штовхають. До речі, в татар наречена "з освітою" набагато бажаніша в усіх відношеннях, ніж наречена без освіти. (Це стосовно слів з викладеного вище посту, що татари там, де не треба особливо напружуватися й де не треба особливого розуму.) Вони вміють виживати. За будь-яких умов. Біда навчила. Більшість з них аполітичні (як і слов'яни). Але вони вміють підтримувати своїх. За рос. паспортами "ломалися масово" далеко не всі татари, але рос. паспорти в більшості з них є - по укр. паспорту жити кримчанину складно, особливо якщо бюджетник або маєш власну справу. В дев'яностих кримськотатарську небагато хто з них знав (з молодих) - вони ж з Узбекистану поверталися. Багато сіл в Криму називаються досить штучними назвами: "Трудове", "Веселе", "Благодатне"... Просто раніше ці села мали татарські назви. Звідти виселили людей, в їх будинки заселили інших, переселенців... Я не забобонна, але уявляєте енергетику тих жител, з яких за три дні людей вигнали й виселили на погибель?.. А стосовно відсотка "сволочей" - то він такий же, як в інших народів. Ні більший, ні менший.