Имя для дочки

[зайкін]

А мы когда узнали что станем родителями и что у нас будет доця,сомневались между София и Анастасия.Но (как прочитала в какой-то очень умной книге)начали разговаривать с животиком  и судя по его реакции - остановились на Софии.

[Зірочка]

А я с самого начала занала, что у меня будет ДЕВОЧКА. Над именем думали не долго: как родилась посмотрели по церковному календарю и выбрали

[Natallka]

А мы дочку Вера назвали. Милозвучное, доброе имя, и к тому же так ей идет.

[люба37]

у нас Юля 

[LENOK 29]

Мы с мужем долго не думали над именем. Я с самого начала знала что у меня будет доця, муж хотел сына ( наверное как и все мужчины), но когда УЗИ подтвердило что будет девочка мы сразу решили что будет у нас Юля. И когда она родилась я сразу поняла, что с именем мы не ошиблись
 

[Зоя71]

А у меня Дарья и Варвара. Имена сразу выбрала я. Мне повезло, у мужа бабушка и пробабушка носили такие имена. Так что спорить не стал.

[yahelga]

Выбор имени играет определенную роль в жизни человека, я как-то почитала одну энциклопедию имен и очень много схожего нашла с именами в книге и моими реальными знакомыми (и в характере  и в судьбе)..

мне описание имени Полина сразу не сильно понравилось, но я подумала что не может быть чтоб прям так все и было, а вот теперь смотрю - так все и есть!

[Лиля24]

У меня мальчик, но имя девочки нравится Ясмина

[Меланжик]

Подружка народила доцю, назвали Анастасійка( ніяких Насть ), а звертаються Стейсі, правда вони в Чехії живуть

[Меланжик]

У меня мальчик, но имя девочки нравится Ясмина

Ясміна - гарно! треба вичитати чиє воно

[Дивна]

Подружка народила доцю, назвали Анастасійка( ніяких Насть ), а звертаються Стейсі, правда вони в Чехії живуть

для Чехии так даже лучше звучит. мне тоже не нравится Настя, а Анастасия - звучит.
я свою Марию Машей не называю, не нравится мне. и кто такое придумал? хотела бы назвать Машей, назвала бы Машей. в школе ее тоже называют Мария, а вот на некоторых кружках Маша

[злобный тролль]

Коли старший син народився, то чоловік великодушно  уступив мені  одноосібне право вибрати ім'я дитині. А коли народилася менша, то я, будучи джентльвуман  , так само великодушно й по-чесному  уступила аналогічне право чоловікові (ну а як?). Але він всю мою вагітність (навіть коли УЗД підтвердило саме мої очікування (доня !!!)  чекав другого сина. Зі старшим синочком тривалий час проводилася обережна робота в плані його нейтралітету щодо вибору імені дитинці (нє, ну чесно - от будуть в нього власні діти - тоді й називатиме; а зараз тато з мамою самі придумають; малий був, типу,  "в татовій команді"). Коли маленька народилася й була роздивлена  домочадцями на предмет "яке ж ім'я їй найбільше підходить?", справдилися мої приховані надії - батько не міг вибрати своїй красуні ім'я, й попросив "помощь друга" (ну а хто ж підставить плече в такій складній ситуації, як не дружинонька?..). Ну, тут я виклала всі свої "козирі", коїх було трохи!.. Але стався облом - мої варіанти нещадно ветувалися з грифом "Не підходить доці!" Своїх варіантів не пропонує, мої бракує - ну це взагалі патова ситуація! Я вже знемоглася. Але певні варіанти імен (які найбільше мені подобалися) ходили "по кругу" - я періодично їх пропонувала повторно. З певним умислом й абсолютним переконанням, що буде таки по-моєму -"як батько скажуть, то так по-материному й буде)))). На десятий день) після фрази близьких родичів "Та назвіть вже якось! - хоч горшком!") методом неупередженого голосування (син витягав з шапки папірчик з іменем - було три варіанти - й з трьох вивуджувань двічі випало одне ім'я) вибрали те, що хотіла мама. Але це ще не все. Судьба - злодєйка! Я взагалі-то доню називала Ладою. Правда, пам'ятаючи про договір (див. друге речення посту), пішла на тактичну поступку - чоловік запропонував записати "повним іменем"- Владиславою. Як так - то й так. То вирісши до певного віку, "творіння рук моїх"заявило, що вона таки Влада (на противагу Ладі). Мені такий варіант не дуже-то подобається, але вже діватися нікуди. 

[Нати]

Коли старший син народився, то чоловік великодушно  уступив мені  одноосібне право вибрати ім'я дитині. А коли народилася менша, то я, будучи джентльвуман  , так само великодушно й по-чесному  уступила аналогічне право чоловікові (ну а як?). Але він всю мою вагітність (навіть коли УЗД підтвердило саме мої очікування (доня !!!)  чекав другого сина. Зі старшим синочком тривалий час проводилася обережна робота в плані його нейтралітету щодо вибору імені дитинці (нє, ну чесно - от будуть в нього власні діти - тоді й називатиме; а зараз тато з мамою самі придумають; малий був, типу,  "в татовій команді"). Коли маленька народилася й була роздивлена  домочадцями на предмет "яке ж ім'я їй найбільше підходить?", справдилися мої надії - батько не міг вибрати своїй красуні ім'я, й попросив "помощь друга" (ну а хто ж підставить плече в такій складній ситуації, як не дружинонька?..). Ну, тут я виклала всі свої "козирі", коїх було трохи!.. Але стався облом - мої варіанти нещадно ветувалися з грифом "Не підходить доці!" Своїх варіантів не пропонує, мої бракує - ну це взагалі патова ситуація! Я вже знемоглася. Але певні варіанти імен (які найбільше мені подобалися) ходили "по кругу" - я періодично їх пропонувала повторно. З певним умислом й абсолютним переконанням, що буде таки по-моєму. На десятий день) після фрази близьких родичів "Та назвіть вже якось! - хоч горшком!") методом неупередженого голосування (син витягав з шапки папірчик з іменем - було три варіанти - й з трьох вивуджувань двічі випало одне ім'я) вибрали те, що хотіла мама. Але це ще не все. Судьба - злодєйка! Я взагалі-то доню називала Ладою. Правда, пам'ятаючи про договір (див. друге речення посту), пішла на тактичну поступку - чоловік запропонував записати "повним іменем"- Владиславою. Як так - то й так. То вирісши до певного віку, "творіння рук моїх"заявило, що вона таки Влада (на противагу Ладі). Мені такий варіант не дуже-то подобається, але вже діватися нікуди. 

Історія - супер!!! І ім"я в дочки шикарне! Я взагалі люблю жіночі імена, які походять від чоловічих. Свою Олександрою назвала, про що не шкодую Щоб історія була повною - то як вашого сина звуть?

[Меланжик]

аж зачиталася, як гумореска... , злобный тролль- як завжди з ізюмчиком .Доречі, а як вас звати ?

[злобный тролль]

Історія - супер!!! І ім"я в дочки шикарне! Я взагалі люблю жіночі імена, які походять від чоловічих. Свою Олександрою назвала, про що не шкодую Щоб історія була повною - то як вашого сина звуть?

То ще одна історія. Мені завжди подобалося ім'я Ростислав. Воно здавалося мені розкішним, глибоким, милозвучним й т.п. Ну мріялося (у невинних дівочих мріях про хлопців  ) , що от як буде синочок, то називатиметься Ростиславчиком...   Коли синочок таки вирішив з мене народитися, то вирішив це зробити у день народження власного дідуся - мого тата  . Думалося, що я, так би мовити, в кращих традиціях народних, благополучно "розрішившись от бремени" у вигляді красуні-матері (кров з молоком, аякже ж!)))) власноручно продемонструю чоловікові коханому первістка, так би мовити, спадкоємця ( студенти, блін, тогочасні володіння, відповідно, - маленька кімнатка в общазі))). Та стався облом.  Після пологів,  я (не знаю, чого мій організм тако вирішив поступити - я його про те не просила) являла собою ілюстрацію до фрази "обнять и плакать" - таке бліде, нещасне, слабесеньке, тільки два ока світяться - "як і одне, так і друге"(думаю, від температури, коя надумалася якогось зеленого піднятися). Виглядало це приблизно отак -  . Я не те що дитину на руки взяти й мужу гордо вручити - я  встати ледве могла від якогось незрозумілого безсилля. Облом, коротше(((. Коли в палату на другий день пробрався чоловік (під видом "студента з кафедри" (а студентами на той час ми й були в натурі) - в халаті, шапочці й бахілах з маскою))), й побачив мене в вищезмальованому образі, то на нього це справило глибоке - в хорошому розумінні  - враження. От як воно діти  дістаються! Це вам не чоловіча арія в процесі  людинотворення!! Коротше, він тут же подарував мені оте саме одноосібне право назвати дитинку. За мужність , так би мовити, й героїзм. Ну, я вже тут як тут з вимріяним варіантом: Ростик. А треба сказати, що саме так звати мого рідного брата , з яким ми виросли як близнята (я старша на 1,3 роки). Я відразу заявили, що це не на честь брата , хоч він й дуже гарний, а що ім'я ну таке же найкраще)))). Погодився. Без умов й всяких сентенцій. За що йому вдячність досі! Усе.