Я виписую "Вісник Ч". Точніше, виписувала до цього часу. За ті роки, що отримую газету, спостерігаю деградацію цього видання - маю на увазі теми дописів. Таке враження, що в гонитві за "сенсацією" забули елементарні принципи журналістської (й не лише журналістсько) етики. Чого варта статейка про, пардон, отой член...А "центрова" стаття номера до дня Захисника Вітчизни (там про мера одного райцентру й ВІЛ-інфікованого хлопчика з того ж райцентру; хоч прізвище дитини не вказане, але ситуація змальована так яскраво, що в маленькому містечку не сховатись
)). Журналіст, як і лікар, має керуватися принципом "Не нашкодь!", але ... НА ФІГА?! Піпл же хаває! От була зустріч з письменницею й відомим громадським діячем Оксаною Забужко. Мені подобаються її твори - ще зі школи дізналася про них, й сама вона як людина мені цікава. Пішла й я на те зібрання, отримала масу позитиву й грунту для роздумів...Але не в тому справа! Знаєте, який заголовок для статті про цю зустріч сподобилися придумати корифеї від журналістики (не з "Вісника", а зі спорідненої газети)? Заголовок чітко повідомляв, що Оксана Забужко була в джинсах кольору хакі...
Я ПРОЗРЄЛА!! Так от де біфштекс закопаний! А дехто, наївний
, на філософський лад налаштувався, механізм самопізнання увімкнув... Згадався пошленький дитячий віршик часів мого дитинства, - там, типу, маленька дівчинка "рекламує" себе як ... ну коротше, так: "у меня трусы в горошек, хороши да хороши..."
. Розумію, треба тираж, треба гроші. Але все ж повинно мати міру! Таке враження, що читача нахиляють до рівня плінтуса. Рівня львівського "Експресу" ( це, як на мене, високий рівень!) це видання (й йому подібні) не досягне ніколи! Так що тепер добре подумаю, яку газету мені виписати, щоб перед сім'єю й самою собою соромно не було.
