Якщо алкоголік - син чи батько, то куди ж від нього подітися... А якщо алкоголік - чоловік (муж, співмешканець), то - нізащо, ні за які блага в майбутньому! Алкоголіків, як і наркоманів, колишніх не буває! Близька мені людина свідомо пов'язала життя з "випиваючим" чоловіком: любов-жалість, плюс по вухах він їй гарно їздив, обіцяючи "зефір в шоколаді". Повірила, хоча в першому шлюбі натерпілася: чоловік конкретно випивав. На виході: всі 25 років спільного життя другий чоловік пив - коли більше, коли менше, але пив. Зі всіма наслідками... Просила-лікувала- кодувала-скандалила-молила. Без толку... Тепер йому майже 75. НЕ П'Є. Просто здоров'я не дозволяє... Їй майже 70. Хвороби, проблеми. Все. То чи варто було тратити життя на таке "щастя"? Та ніколи в світі!