Якби, не дай Бог, у полоні була ваша дитина, у когось єдиний син, вам було б цікаво яким чином, на яких умовах його відпустили?
не треба за когось вигадувати, хто що думає, і не думайте, що навколо одні суки, а одна ви добра, думаєте про батьків.
Ніхто не пише, що не треба міняти, чи ви десь таке тут прочитали?
Я писала, що для полонених та їх родичів обмін - це добре.
А от для країни - це ще питання, якщо брати до уваги більш широкий спектр. Розмови про щастя людей загалом - то справа пересічних громадян, нас із вами. А державні мужі мають думати, як не зробити щасливими одних за рахунок інших у далекій перспективі, з найменшим ризиком для країни.