А от дійсно, "лісапет" (на сьогоднішній день, завдяки пісеньці бабусь, дуже вживане слово
) - на території Галичини в розмовному варіанті - це "ровер". Так велосипед називали ще з тих часів, коли він в тих краях з'явився. Кататися на велосипеді - "возитися на ровері". Чому саме "ровер"? Це назва британської фірми, яка існує з 19 сторіччя; зараз вона випускає авто; а спочатку випускала велосипеди. От за назвою фірми й називали ці вироби...Про інші галицькі слова ще напишу. Стосовно назви горища (стріхи) - то це "стрих"; а "стрий" або "стрийко" - це дядько з боку батька (наприклад, батьків брат); відповідно, дружина стрийка або й татова сестра - це стрийна; дядько з боку матері та будь-який чужий дядько - вуйко; мамина сестра, дружина маминого брата - вуйна; чужу тітка - "цьотка"або "цьоця", або теж вуйна. Розпорядник на весіллі (відповідальна посада - й хід весільного дійства коригує, й у ролі тамади виступає) - староста; це має бути одружений чоловік не молодший років 40, який має повагу й авторитет, бажано родич когось з молодих; його дружина - старостіна. В селах на весіллях й досі співають жартівливі пісні типу коломийок: "А староста старостіні зробив дірку на коліні. Якби зробив трохи далі, то сидів би в криміналі..."
("кримінал" - це тюрма). Або ще: "Ой летів горобець та й сів на вихОдку - нині наш молодий робить першу "ходку"... ("вихОдок" - це туалет; а "перша ходка" молодого пояснень, я думаю, не потребує
). На молоду одягають вЕльон - це фата; коли в кінці весілля за обрядом з молодої свекруха (або хтось інший - як де прийнято...) знімає вельон й одягає хустку - це називається "зачіпчувати молоду" (я так розумію, колись одягали очіпок - звідси й слово лишилося); молода має двічі рукою скинути хустку (ніби не хоче розлучатися з дівочим життям), а на третій раз свекруха пов'язує їй хустку, що означає, що дівчина стала молодицею (тобто тепер вона господиня - "газдиня"). Далі наречена бере фату й "перегулює" її з усіма незаміжніми дівчатами, які є на весіллі (починаючи з дружок);тобто молода по черзі дівчатам одягає фату на голову й під красиву музику танцює з кожною; тоді так само "перегулює вельон" з усіма неодруженими чоловіками-гостями (починаючи з "дружбів" - свідків молодого); їм вельон кладе на плече; під час цього танцю той, хто з фатою, вітає наречену, а молода теж дякує кожному, з ким танцює, й бажає щастя в майбутньому шлюбі (за традицією, хто "перетанцював вельон", той має великі шанси швидко влаштувати особисте життя).
