Взагалі вірним вважаю принцип розмовляти з людьми тією мовою, якою вони до вас звертаються. Тому я теж у повсякденному житті спілкуюсь з оточенням російською мовою
. Але для своєї дитини ми з чоловіком свідомо обрали українську мову (хоча між собою спілкуємось російською - звичка).
У мене українська мова - це професійне залишилось (після викладання в школі) - як бачу дитину, автоматично переходжу на українську мову. Звісно досконалою свою мову не назву, але дуже близькою до літературної можу. У чоловіка трохи гірше, тому часто і його виправляю.
Російською мовою до дитини майже ніколи не говоримо, це роблять батьки мого чоловіка. Таким чином, син одразу сприймає дві мови і теж намагається відповідати тією мовою, якою до нього звертаються. На жаль, після садочку все частіше проскакують російскі версії
. Я не знаю, яку мову обере для себе дитина для свого повсякденного вжитку в майбутньому, але, навіть, якщо це буде розмовна російська (я її тільки так і сприймаю), то я буду впевнена, що свою мову дитина теж знає і може нею користуватись на належному рівні.