Звісно свято св.Миколая, це релігійне, і настільки дивовижне свято, для мене, як дитиною так і дорослою.Це просте і не пафосне свято, коли досі чекаєш на миколайчик під подушкою, і сама намагаєшся непомітно підложити.І не потрібно для св.Миколая вчити вірша, готувати святковий одяг, розучувати ролі за сценарієм, заради пакуночка цукерок смоктушок.Як і у всіх в дитинстві був і Дід Мороз, але якось я відносилася до нього як до офіційної події , приходу нового року, от і все.Звісно в мені говорить моє хмельницьке коріння, але що поганого в тому що якась частина України зберегла , і передала від покоління в покоління цю прекрасну традицію?Я дуже радію, що з року в рік це свято все більше тут вкоріннюється, хоч Чернігівщина територіально більш русифікована.І років десять назад тут Миколая відзначали одиниці.Але це наше духовне, те що робить українців українцями.І якщо ви звикли що до вас приходить Дід Мороз, то хай і далі ходить, вони ж з Миколаєм не пересікаються
, це абсолютно різні поняття, і один не заміняє іншого
Просто буде ще одна нагода порадувати себе і близьких, в наші дні і так забагато сумного
