Зацепил стих очень, нашла
Дивлюсь на місто і радію,
І в пісні славлю ці часи,
І серцем знову молодію
Од юності його й краси.
Як небо зоряне, цвіте
Чернігів - місто золоте.
А був же час, і орди кляті.
Ясну захмаривши блакить,
Його хотіли розстріляти,
Його хотіли спопелить.
Сконали орди навісні...
А місто - сяє на Десні!
Воно й довіку не померкне.
Не помарніє од негод.
Народом створене - безсмертне.
Як невмирущий сам народ.