Я в шоке! В каком дремучем селе она жила? Как можно из таких красивых картин заборчики свиням городить? Или это они от зависти? И родители тоже странные какие-то 
Та ні, не від заздрощів - від нерозуміння. Для мене постать Катерини Білокур завжди була цікавою, незвичайною. Намагалася знайти про неї якомога більше інформації. Дивно було - чому вона так розпорядилася своїим життям?.. Якби їй інші умови життя та родину розуміючу!! Згадується Енді Ворхол (світова знаменитість, американський художник, син українських переселенців - дуууже дивний і знаменитий художник) або ще хтось крутий і богемний... А може вона тому й стала тим, ким стала саме тому, що доля її була такою складною?.. Катерина Білокур народилася талановитою. Але якщо в когось талант - це благословення, то в її випадку це було прокляття. Я так думаю. Коли батьки усвідомили, що їх доня відрізняється від людських дітей своїми прагненнями й бажаннями, вони сприйняли талант Катрусі як власне прокляття. Можу зрозуміти дрімучу, практично злочинну безпросвітність батьків стосовно їх поглядів на влаштування доччиного життя, несприйняття батьками її бажання малювати, відмову їх давати доньці хоч якусь освіту, бажання бачити її "прилаштованою" -щоб і господарство, і родина. Розумію непереборне Катеринине бажання творити красу і її боротьбу за можливість малювати. Причому ця риса її особистості була насільки сильною, що категорично перекреслила можливість влаштувати особисте життя: женихів було достатньо, але для Катерини головним було питання не "чи ти мене любиш?", а "чи ти не заборонятимеш мені малювати?" Може, якби вийшла заміж за того, хто любив її, то не все погано було б, й чловік сприйняв би "дивакувате" бажання дружини, а може й допомагав би чим міг. Але Катерна була максималісткою - їй треба була відповідь вже й зараз. І відмовляла вона женихам, підсвідомо боячись, що чоловік позбавить її того, що для неї було сенсом життя.
Я не розумію, чому вона не поїхала геть з того села. Їх 5-ро було у батьків - не пропали б батьки. Ну не вийшло зі вступом в худ. училище (у Катрусі не було документа про хоча б початкову освіту, а на привезені нею картини ніхто навть не подивився). Їдь в місто, виривайся геть з того болота. Не відважилася, бо реально не знала як це зробити. Батьки в колгосп не вступали (і так в радянському селі репутація "підмочена"), а тут ще дочка "со странностями"... Не відважилася. Правда, послала доля їй надію - написала Катерина листа до дуже відомої на той час співачки Оксани Петрусенко, чиї виступи чула по радіо. Та їй відповіла. Оксана перейнялася долею талановитої селянки, почала їй допомагати. Катерина навіть у Москву потрапила, в художні музеї там ходила, світ почав відкриватися... Але після пологів Оксана Петрусенко трагічно померла, і світ знову звузився для Катерини до розмірів її села. Правда , поети - Тичина, Бажан - , письменник Олесь Гончар потроху допомагали там якось, "рекламували" її творчість, але то таке... В реалі були свині, кози, город - і то все треба попорати; хвора мати, вічно незадоволена, та ще й брат з невісткою і дітьми в хату до них переселилися. І стало таке, що "Кайдашека сімя" відпочиває(((( Та ще й Катерина почала хворіти. Та ще й малювати могла не клои хочеться, а коли "дозволяють". І пофіг, що в неї була купа регалій, нагороди, що її картини держава возила на виставки закордон, й там вони мали успіх. Катерині було відведене місце в селі. Все. Більшого їй було "не положено". Не було в її житті ні феміністок, ні інтернету, ні близької розуміючої душі. Ні щастя. Катруся дуже любила дітей, але народити без чоловіка в селі не могла собі дозволити. Навіть безневиннен малювання викликало осуд, а що б було , коли б "байстрюка привела"?((( Для Білокур чомусь цей осуд був дуже небажаним. Не ризикнула вона. Шкода, що так її життя пройшло. А картини, як душа - чудові!
