Сьогодні прийшла по роботі жінка. Вона родом з Луганська, але багато років живе тут. Ну й в розмові каже, що сестра-луганчанка з сином до неї приїхали через таку біду... Я думаю, - може дитя мале, біженці все ж - допомогти може чим... Ну й питаю - скільки ж дитинці? 27 років дядькові виявляється. Далі - більше: був там в лнрі, "республіка" базар-вокзал, а як почали його соратники стріляти й "віджимати" майно в місцевих, то мати цього малятка забрала та й до тьоті на Чернігівщину привезла. Щоб уберегти зайчика. Каже та жінка, що його ідейність сепаратна згинула дуже швидко (а що вона скаже?..). Може й убив кого - хто зна... Тепер сидить тут тихо-тихо, риє бульбу й переживає, чи там хату не розграбували. Вернуться як "все втихне". Я стрималася, бо пристойних слів не знайшла. Сама та відвідувачка не підтримує лнр однозначно. Але сестру ж з хати не виживе. З дитинкою... Ось так.
