Стаття 35 Конституції України.
"Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і риту альні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа ѕ від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова".
Наведіть, будь ласка цитату з кримінального кодексу або сімейного кодексу, де вказана відповідальність за це. Дякую.
Відповідальність за закон? Чи що Ви маєте на увазі? Уважно прочитайте що я написав Вам, цитую ":Не зміг пройти повз останьго повідомлення. В світському праві, наприклад в уголовному, є стаття яка передбачає покарання за утаювання та неповну інформацію по тій чи іншій справі". У приведенному Вами законі ніде не говориться, що батьки не мають права виховувати своїх дітей у тій вірі в якій вони забажають, а одже, що не забороняється, то дозволяється. Чи не так?
Я писав про замовчування, яке в кримінальному кодексі вважается порушенням закону та несе за собою кримінальну відповідальність й хотів донести думку, що замовчування не є правда, та передбачае під собою вибір зробленній за інших.
Щодо виховання неповнолітніх, та прийняття за них вибору батьками або іншими повноважними представниками в усіх сферах життя, про це йде мова в Стаття 12 Сімейного кодексу.
Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.