Мой друг и однокурсник не давно произнес доклад на всегда актуальную тему. Я решил поделится тут. Какие будут мысли и дополненияТематичний напрямок: Сучасні практики соціальної роботи: проблеми і перспективи
Тема доповіді: Стан сучасного сприйняття духовенства та вірян
Відразу попереджую аудиторію, що кращу сторону цієї теми озвучувати не буду, хочеться більше приділити увагу саме недолікам... Якщо ми сьогодні говоримо зокрема про наш регіон, де теж немало було докладено зусиль по знищенню віри в Бога, відповідно дане запитання, з власних спостережень постає на сьогодні у не найкращому форматі.
Сприйняття духовенством людей, зокрема молоді, в більшості віддалене від розуміння один одного… В свою чергу священик постає у свідомості нашого суспільства, як виконувач ритуальних послуг. А все те, за чим приходить людина до Церкви, з боку виглядає, як чергова «галочка» поставлена при підведенні духовних підсумків. І часто через певний страх, власну необізнаність, іноді і небажання, людина "застрягає" на вигідній для себе позиції в питаннях віри.
Дуже помітним є фактор не зрозумілості людьми Богослужінь, Таїнств, окремих церковних священнодій, як із сотеріологічної позиції, так і по змісту, наприклад:
Таїнство Причастя найчастіше потрібне, щоб дитина менше хворіла!
Хрещення, щоб не наврочили!
Сповідь - окрема тема, в більшості звіт про особисті вчинки та головне(!) - "допуск" до Причастя...
Не менш сумним прикладом є не рідкі фрази:
Скільки триває процедура?(про Таїнства Хрещення, Вінчання та ін..)
Мені сказали прийти поставити свічку, замовити окрему молитву…
Зараз «дядя» тебе побризкає…
Не так давно ми молитовно відзначали Світле Христове Воскресіння, проте для більшості жителів нашого міста, це шанс побувати на прилеглій території храму (не всі заходять всередину), посвятити кошик з різноманітними продуктами та напоями, і на цьому процес духовного збагачення припиняється до чергового свята( коли щось потрібно буде знову посвятити) або ж до наступної Пасхи. Тобто реально розумієш, що в цьому щось не так! Не можна навіть порівнювати, що для людства було зроблено Христом, а нас більше цікавить тільки кошик з освяченими яствами...
Часто на запитання: "Чи вірите Ви в Бога?"- звучить впевнена відповідь - " Так, я ходжу до храму, ставлю свічки, замовляю сорокоусти..." Коли починаєш розповідати про Ісуса Христа, Його настанови, Жертву за людство, можливість поєднувати своє життя з Ним через Таїнства Сповіді та Причастя, розумієш, що людина цього просто не знає, а бажання дізнатися у неї є!
Тут вже пропозиції до нас священиків, максимально використовувати традиційні методи проповіді Євангельського вчення, але знаходити і нові, можливо навіть неформальні способи, як наблизитись людині до Бога.
Можливо це викличе обурення, але зустрічаються релігійні деномінації, у яких така діяльність добре налагоджена.
Дана тема залишається відкритою для роздумів...
Побутує думка, що люди, які приходять до храму в прямому розумінні соромляться, чи бояться прямо звернутись до священика, задати йому питання котрі хвилюють. Не готовий з точністю відповісти чому саме так відбувається, але факт залишається фактом, люди запитують поради у чергових храму, касирів свічних ящиків, вірян… дуже рідко священика!
Якщо взяти до уваги момент, коли людина переборює в собі той страх, звертається... а все одно не знаходить підтримки, можливо її питання не зовсім відповідає і немає відповідати компетентності священика, а можливо не чує живого слова про довіру Богові… і навпаки, з вуст священика можна почути інструкцію щодо кількості щоденних земних поклонів та різних «нагромаджень» під виглядом молитовних правил, сумнівних заборон, що не відповідають правилам Церкви. Останнє, звісно не проходить безслідно і має теж певне відображення на сприйнятті суспільством Православної Церкви в цілому.
Ще одна проблема, яка постійно про себе заявляє: чомусь не знаходиться час на спілкування, через зайнятість священика за Богослужінням та виконанням різних церковних обов`язків. Саме тут потрібно нагадати нам священикам про пунктуальність, уважність, щирість по відношенню до кожної людини.
Прикро, що навіть при сучасних інформаційних технологіях, уява про живого Бога, нашого суспільства не освітлюється а навпаки наповнюється всім тим, що Християнство давно витіснило і довело неспроможність останнього бути корисним для людини та її душі...
Специфічним та багатогранним явищем, що викликає багато запитань, є участь сучасного духовенства у різних суспільних заходах, зібраннях людей, особливо молоді… Особисто в мене постає запитання: чи доречно священику в умовах сьогодення, одночасно бути активістом наприклад спортивного клубу, можливо музикантів або ще якогось колективу і таким чином проповідувати Христа в тому форматі, в якому Його точно буде сприймати те чи інше окреме суспільство чи група людей одних особистих поглядів!
Вважаю, що подібні обговорення, об'єктивна оцінка і правдиве висвітлення релігійної та духовної ситуації нашого регіону, допоможуть об'єднуючи зусилля зайняти якусь більш - менш одноманітну позицію і поступово зменшувати для людей "бар'єри" на шляху до Бога.
Ієрей Іван Верескун
Кіровоград 12 травня 2016
Всеукраїнська науково - практична конференція "Соціальне служіння Православної Церкви на теренах України: історія, практика, стан і преспективи" 19 травня Кіровоград. Кіроврградський інститут державного та муніципального управління?
