Учора я в очі смерті подивилась.
Таке пережила, що ще й зараз відхожу.
Їздили вчора всією сім'єю мою бабушку із святом привітати. Увечері десь близько сьомої поверталися із села.
Ніщо не предвіщало біди їхали по славутицькій трасі зі швидкістю 80 км. Десь за 300 метрів до вїзду в Чернігів машину крутонуло і розвернуло на 360 градусів. Чоловік загальмував. Сказати, що в мене серц обірвалось - це нічого не сказать. Це просто жах.
Добре, що траса з духстороннім рухом і 4 колії, тобто широка, і посеред траси не було перегородки з відбійниками, добре, що за нами ніхто не їхав І що не було машин по зустрічній. Наче янгол уберіг.
Але в мене на душі такий тягар, ще й зараз не можу відійти.
Ось так хоч із зимовою гумою іхати по дорозі з ожеледицею і снігом.
Нікому з рідних не хочу про це говорити, щоб не засмучувати. Добре, що форум є, що можу поділитится
