По роботі неодноразово зіштовхувалася з такими ось "маленькими мамами", які опинялися з дитиною на руках практично на вулиці. Ви добрі і хочете їй допомогти, але..Скільки часу ви готові їй допомагати? Роками? Ні, бо скоро з'являться нові руки, простягнуті до вас і до таких як ви, з проханням про допомогу. Ви добрі, ви хороші, ви від душі допомагаєте, і Господь віддячить вам за це. Але! Більшість таких ось молодих сімей, вселившись накінець-то в стареньку хатку, яку їм знаходять (арендують, купують) соц.служби, так і не призвичаюються до життя. Чому? Бо грошей нема (як правило, "дитячі" гроші розходяться дуже швидко на всякі дурниці; наприклад, на покупку плазмового телевізора в хатку без газу й води - сама була свідком появи такої "меблі" в хатці-розвалюшці двох юних батьків, колишніх інтернатівців). Робота якщо і є, то малооплачувана й нерегулярна. Освіти нема й не буде (а звідки ж їй взятися?..). Вести домашнє господарство (не один раз насмажити картоплі чи зварити супу, а регулярно готувати, прибирати, доглядати город (цьому теж треба десь навчитись!), займатися з дитиною, завести хоча б курей чи козу (не смійтеся, це велика підмога в господарстві), ремонтувати й підтримувати свою хатку (десь треба брати будматеріали і хтось має хоча б показати як штукатурити стіни й білити стелю) - і це ще не все. Не думаю, що рідна мати навчила Марію таким речам. Ще хочеться бути молодим і вільним, а тут дитину ні на кого залишити хоча б на пару годин. Та й вдягнутися хочеться не гірше, ніж ровесники; я вже про косметику мовчу. А ще є звичайні конфліктні ситуації - як в кожній родині, а ще є горілка... Марія народила абсолютно незаплановану дитину, не маючи реальної можливості щось цій дитині дати. Вся її сміливість - це те, що не зробила аборт і що не відмовилась від дитини. Не подумайте, я не зі зла, мені дуже шкода Машу. Хай в них з дитям буде все добре. Але з багатьох таких ось сімей, долю яких я мала можливість відслідковувати, "вижили" лише дві. В одній молодий тато подався в армію на контрактну службу, отримав хоч невеликий, але стабільний кусок хліба, в іншій молоді батьки на сміх всьому селу пішли в училище, отримали спеціальність і роботу по розподілу, в них уже двоє діток. Проте вчились вони в тяжких умовах, з немовлям на руках. Зараз в них все добре. Але це виняток, а не правило...Я не вірю в світле майбутнє таких сімей. Нікого не хочу образити, це моя особиста точка зору.А вам спасибі, що ви є такі небайдужі.
