Просто сохраню здесь на память.
2020 рік
«Дякую, а... дякую, до всім бажаю успіху, це найголовніше, мені здається я дуже коротко ви знаєте... я є сьогодні перше в своєму житті був, ге, тут... в Житомирській політехніці. Ви знаєте дуже чудовий-чудовий університет що я побачив-побачив та... так ми звикли ми всі навчались в університетах ааа по-перше я побачив... а.. державний університет і коли ми бачимо саме словосполучення «державний університет» і заходимо потім... що ми бачимо-бачимо... сьогодні я побачив.... таке відчуття сучасний, приватний, щось не наше. І тому я вражений, дуже задоволений просто... як громадянин України що є такий університет. Але найголовніше що я побачив там окрім ціх умов про які можна дуже багато говорити, пишатися, детально і довго, не буду витрачати час. Я побачив найголовніше: я побачив однакова... єєє...розумних, студентів та викладачів. Однакова енергійних, однакова молодих, однакова інтелектуальних і однакова задоволених і в цілому це що? Це однаково щасливих. Є... Вікторе я всім бажаю але вам хочу особисто сказати: після всього що я бачив і тещ... тещо не вигадаєш і... знаєте так підготувати так д-до.. є-єє... спеціально до приїзда президента. Тобто воно - Є. Я хочу вам сказати що ви... мені здається ви зробили щасливими студентів Житомирської політехніки. Я вам бажаю щоб ви зробили так для всіх мешканців Житомира. І тоді, апелюючи до вашої промови, і тоді вам не буде соромно.»
