Для тих, кому не подобається критика нового Президента. Процитую частину однієї статті, щоб було зрозуміло, що це невід'ємна складова демократії. І це вам треба з цим змиритись, якщо, звичайно, ми будуємо демократичне суспільство.
“Що таке опозиція, і хто у нас опозиція?
Чи можна законодавчо закріпити поняття “опозиція” і тим самим чітко врегулювати відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю опозиційних партій, організацією такими формуваннями масових заходів, критичних виступів на адресу представників діючого політичного режиму?
У перекладі з латинської мови це слово означає “протиставлення”. У широкому розумінні – це опір, протидія, протиставлення одних поглядів іншим, однієї політики – іншій.
Термін “опозиція” в тому розумінні, в якому воно найчастіше використовується у суспільному житті нашої країни, означає діяльність партій, політичних блоків, які виступають проти дій владних інституцій: Президента України та Кабінету Міністрів України. І саме такий підхід до визначення опозиції притаманний для більшості демократичних країн.
Саме опозиційні утворення є носіями альтернативних шляхів розвитку країни, “безпристрасними критиками” влади, які вказують на її помилки у внутрішній та зовнішній політиці та слугують головним елементом у системі стримувань і противаг. Головна мета діяльності опозиції – це прийти до влади через демократичні, прозорі вибори, виправити помилки попередніх урядів, зберігши їхні напрацювання, та впровадити в життя свій варіант розвитку країни.
З історії знаємо, що опозиція існувала в усі часи, в усіх державах за будь-яких політичних режимів. Проте, лише за умов демократії, навіть обмеженої, вона діє легально. У недемократичних країнах діяльність опозиції перебуває під забороною, будь-яка критика влади там розцінюється як державна зрада.
