Нелогічно виходить: я - неідеальна (ну так вже історично склалося: усвідомлюю, що маю немало недоліків; й не помилюся, якщо стверджуватиму, що 99% з нас теж розуміють власну неідеальність (а ще 1% - це "непрошибаємі" - різновидність людей, позбавлених самокритики десь на хромосомному рівні, які на повному серйозі, поклавши руку на серце, вважають себе "дійсно ангелами во плоті" - при тому, що це, як правило, особини з тяжким характером й купою вимог до свого обранця). То чи чесно вимагати від чоловіка "ідеальності"? P.S. Розумію, що тут в темці ніхто нічого не вимагає, а просто викладаються думки, мрії й факти, але все ж...