Чернігівський форум про дітей

Автор Тема: Интересные стишки  (Прочитано 175959 раз)

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.

Веселка

  • Звезда форума
  • *****
  • Повідомлень: 2448
  • Спасибо: 175
  • Стать: Жіноча
  • 093 9семь52семь3семь Наташа
Re: Интересные стишки
« Reply #90 : 12 Листопада 2011, 21:38:24 »
Быть мамой девчонок, конечно, не то:
 Там куклы, посудка, больничка, лото,
 Там пышные платья и косы до пят...
 Тебе ж подарила судьба пацанят.

 Твой дом украшают не вазочки роз,
 А киборг-убийца, что сын твой принес,
 Найдя его в луже у дома родного,
 Почистил, помыл и теперь он как новый.

 Нет, это не хлам, и не смей убирать!
 Ты хочешь военную базу сломать?
 Ты хочешь снести самолетный ангар?
 Одумайся, женщина! Это ж кошмар!

 Ты в бой поведешь оловянных солдат,
 Будь смелой и дерзкой, ни шагу назад!
 Так, с фланга зайди, артиллерией бей.
 (Не знаешь, что это - спроси сыновей).

 Ты выучишь с ними все марки машин,
 А станут побольше все виды их шин.
 Еще подрастут и тебя просветят,
 Как действуют стартер, кардан и домкрат.

 Без них ты могла б ничего не узнать
 Зачем нужен лобзик? Неужто лобзать?
 Тиски нам зачем? Может тискать кого-то?
 Подшипник - что это? С шипами чего-то?

 Так много всего, что могло пройти мимо!
 Но вот оно счастье-два парня, два сына!!!
Жить надо по-японски: не торописса, не волновасса и улыбасса!

She-Wolf__,,,^._.^,,,__

  • ★SuperStar★
  • *******
  • Повідомлень: 17459
  • Спасибо: 766
  • Все ВСЕГДА заканчивается хорошо!!! :)
Re: Интересные стишки
« Reply #91 : 12 Листопада 2011, 22:01:56 »
Без них ты могла б ничего не узнать
 Зачем нужен лобзик? Неужто лобзать?
 Тиски нам зачем? Может тискать кого-то?
 Подшипник - что это? С шипами чего-то?

 Так много всего, что могло пройти мимо!
 Но вот оно счастье-два парня, два сына!!!
Ги!
Прикольно.
Думаю- для этого и одного даже сына будет достаточно! А там ...

 ^-^

Об оплате и раздаче, пожалуйста, в личку.

Ассоль

  • ★SuperStar★
  • *******
  • Повідомлень: 6467
  • Спасибо: 593
  • Стать: Жіноча
  • 073 47 24 8 24 Viber
Re: Интересные стишки
« Reply #92 : 12 Листопада 2011, 22:09:34 »
Я - ребенок, не родившийся на свет.
Я - безродная душа по кличке Нет.
Я - колючий холодок в душе врача.
Узелок, людьми разрубленный сплеча.

Пусть же будет вам легко, отец и мать,
Жить, как все, и ничего не понимать.
Все равно я вас люблю сильнее всех,
Даже если вы забыли этот грех
Об оплате в личку, на форуме редко

Ассоль

  • ★SuperStar★
  • *******
  • Повідомлень: 6467
  • Спасибо: 593
  • Стать: Жіноча
  • 073 47 24 8 24 Viber
Re: Интересные стишки
« Reply #93 : 12 Листопада 2011, 22:11:59 »
А еще эти слова нравятся:

Ты была любимей всех,
От тебя осталась только боль,
Ты ушла, как прошлогодний снег,
Горькая моя любовь.

Лёд не может полюбить огонь,
И рассвета не выносит мгла,
Положи мне ладанку в ладонь,
Пусть хоть память скажет, что была .

Ты была не лучше всех,
Но любимей всех и в этом соль,
Помнить о тебе и смех, и грех,
Светлая моя любовь.

Нет к тебе дороги никакой,
Отчего же столько лет и дней,
Я стою с протянутой рукой
У жестокой памяти моей.

Я хочу позабыть о тебе навсегда,
Дай мне жить и дышать, оторви от себя,
Я хочу позабыть о тебе навсегда,
Ведь любовь беда, любовь беда.

Это песня А. Глызина "Любовь-беда"
Об оплате в личку, на форуме редко

Инуська

  • ★SuperStar★
  • *******
  • Повідомлень: 15890
  • Спасибо: 938
  • Стать: Жіноча
  • 0630758224 *тортики*
Re: Интересные стишки
« Reply #94 : 14 Листопада 2011, 19:23:57 »
Стихотворение для 5го класса,автор был явно под шафє.
Цареве сімейство

 

Там, де гори і долини,

Де гуляє вітровій, —

Там цвіте краса-країна

З дивним ім'ям Сльозолий.

І колись в країні тій

Був па троні цар Плаксій,

Голова його мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки

І плаксивих три сини.

Старша звалася Нудота,

Середульшенька — Вай-Вай,

Третя донечка — Плакота,

Всі сльозливі через край.

А цареві три сини

Так і звались — Плаксуни.

Отака була сім'я

У царя у Плаксія.

Цілі дні вони сиділи,

Голосили, та сопіли,

Та стогнали, та ревли,

Сльози відрами лили.

Цар Плаксій велів сердито:

"Хай із ними день при дні

Плачуть всі в країні діти,

Бо сміятись і радіти

У моєму царстві — ні!

Хто всміхнеться — в часі тім

Я того негайно з'їм!"

Ще була у Плаксія

Грізна гвардія своя:

В ній служили молодці

Забіяки-сльозівці.

Хто сміявсь — вони хапали

І нагайками шмагали,

Так що в царстві тому скрізь

Вистачало плачу й сліз.

Цар любив, як плачуть діти,

Бо любив їх сльози пити.

Отакий був цар Плаксій

Україні Сльозолий.

 

Дядько Лоскотон

 

Але в тому диво-царстві,

Зневажаючи закон,

Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Він приходив кожний вечір —

Хай чи дощ іде, чи сніг —

До голодної малечі

І усім приносив сміх.

Мав він вдачу теплу й щиру,

Ще й лукавинку в очах.

І була накидка сіра

В Лоскотана на плечах.

Лоскотливі мав він вуса

І м'якенькі, наче пух.

І м'яке волосся русе

Розсипалося до вух.

Він як прийде, залоскоче,

То сміється, хто й не хоче.

Тільки де він появлявся,

Зразу плач там припинявся,

І приходив до усіх

Голосний та щирий сміх.

 

Не любили Лоскотона

Цар Плаксій і Плаксуни,

Видавали заборони

Проти лоскоту вони.

І за дядьком Лоскотоном

Із нагайками в руках

Охоронці злих законів

Полювали по хатах.

Але дядько Лоскотон

Не боявся цих заслон:

Він ходив по всій країні

І носив з собою сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

 

Арешт Лоскотона

 

Розізливсь тоді Плаксій —

Цар країни Сльозолий.

Гнівно він гукнув із трону:

"Гей, ледачі сльозівці!

Хто впіймає Лоскотона,

Буде муж моїй дочці!

Хто його посадить в льох —

Вибирай одну із трьох!

Бо уже цей Лоскотон

Скоро нам розвалить трон:

Що тоді ми будем пити,

Як не будуть плакать діти!"

І завзяті сльозівці

Понеслись у всі кінці,

Щоб скарати по закону

Баламута Лоскотона.

Довго скрізь його шукали,

У всі шпари заглядали,

Перерили всі двори,

Обходили всі бори,

Час потратили дарма:

Лоскотона скрізь нема,

Бо його завжди і всюди

Од ловців ховали люди.

Опівночі Лоскотон,

Коли всіх колише сон,

Йшов собі в бідняцькі хати

Їхніх діток розважати.

 

Був тоді у Плаксія

Лютий посіпака,

Віроломний, як змія,

Капітан Макака.

Так хотілося йому

Царським зятем стати,

Що ні разу в ту зиму

Не лягав і спати.

Все ходив, усе він слухав

І нарешті все рознюхав.

На світанку Лоскотон,

Насмішивши діток,

У міцний поринув сон

Між кленових віток.

А лукавий капітан

Підікрався змієм

Й Лоскотонові аркан

Зашморгнув на шиї.

Руки вивернув назад,

Міцно спутав ноги

І мерщій у Плаксоград

Рушив у дорогу...

 

Весілля в палаці

 

Лоскотона посадили

За вузенькі грати,

А в палаці порішили:

— Час весілля грати...—

Гей, зійшлися царенята

І придворна свита

Наречених шанувати,

Сльози діток пити.

До вінця веде жених

Висохлу Нудоту,

Та дивитися на них

Зовсім неохота.

Хоч Макака був бридкий,

А вона ще гірша,

Їм поет один гладкий

Присвятив ще й вірша.

Стільки там було хвальби,

Так скрасив їх вроду —

Навіть жаби від ганьби

Булькнули у воду!

Але цар ходив, пишався,

Він із зятем цілувався,

Похвалявся: "Ну, тепер

Лоскотон, вважай, умер!

Недоступним став для всіх

Голосний та щирий сміх.

Тож від радості стрибайте!

Тож від радості ридайте!

Ми тепер встановим скрізь

Віковічне царство сліз!"

Так розхвастався Плаксій —

Цар країни Сльозолий.

 

Звільнення Лоскотона

 

Та поки гуло весілля,

То п'яниці вартові

Напились якогось зілля

Та й поснули у траві.

А вночі йшли до в'язниці

Батраки й робітники,

Щоб звільнити із темниці

Лоскотона на віки.

Рознесли всі перепони,

Гнули грати, мов прути:

— Гей, веселий Лоскотоне,

Це прийшли твої брати!

Йди до нас, веселий брате,

В нашу здружену сім'ю!

Підем разом догравати

Ми весілля Плаксію...

 

Продовження весілля

 

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче,

Ллються сльози, як ріка, —

Бачте, радість в них така!

 

Раптом цар упав на трон:

— Ой, рятуйте — Лоскотом! —

Всі відразу «ох!» та «ах!»,

Жах у кожного в очах.

А веселий Лоскотон

До царя стрибнув на трон

І сказав йому якраз:

— Насмієшся ти хоч раз!.. —

Став царя він лоскотати,

І Плаксій став реготати.

Так сміявсь — аж заливався,

Аж від реготу качався,

Кулаками очі тер —

Потім лопнув і помер.

 

Ой, була ж тоді потіха —

Цар Плаксій помер од сміху!

З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.

А цареві три сини,

Три завзяті Плаксуни,

Так сміялись-реготали,

Що штани з них поспадали —

Тож всі троє без штанів

До чужих втекли країв.

 

Три царівни теж навтьоки

У чотири бігли боки.

Кровопивці-сльозівці

Стали п'явками в ріці,

А Макака-забіяка

З'їв себе із переляку.

Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Сам же він живе й понині,

Дітям носить щирий сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Схочеш сам піти в цей край,

То маршрут запам'ятай:

Треба йти спочатку прямо.

Потім вправо завернуть,

А тоді поміж дубами

Поведе наліво путь.

Після цього вже помалу

Чимчикуй куди попало:

Як од втоми не впадеш —

В цю країну попадеш.


JulliAllex

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 334
  • Спасибо: 20
  • Стать: Жіноча
Re: Интересные стишки
« Reply #95 : 15 Листопада 2011, 16:30:36 »
НЕ ходите в собственное прошлое
 НЕ тревожьте память понапрасну
 НЕ вернуть из юности хорошее
 Это - и печально и прекрасно

 НЕ ищите нынче очищения
 От греха иль глупости нечаянной
 НЕ исправить в прошлом прегрешения
 Это - и прекрасно и печально

 НЕ терзайте душу невозможными:
 "...нужно было...",
 "...я бы...",
 "...если б заново..."
 НЕ реализованное - ложное
 НЕ произошедшее - обманчиво

 Истина - сурова и действительна
 Каждый миг - с победами и драмами
 Истина, увы, не относительна
 А - с конкретно-розовыми шрамами

 И пускай останется вчерашнее -
 Заповедным. Тем, что не забудется
 НЕ теряйте капли настоящего...
 Истину лепите. И да сбудется!

И ходите, и летайте в прошлое!
И полеты ваши не напрасны
Не ушли "плохое" и "хорошее",
За плечами - тяжкой, легкой ношею.
Это жизнь! Она во всем прекрасна!



JulliAllex

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 334
  • Спасибо: 20
  • Стать: Жіноча
Re: Интересные стишки
« Reply #96 : 15 Листопада 2011, 16:34:02 »
Слишком мало - сказать «Прости»,
Слишком много - ответить «Прощаю»,
Слишком глупо просить «Не грусти»,
И нечестно совсем - «Обещаю»,
Безнадежно звучит «Я был должен…»,
И обманчиво - «Знаешь, я тоже…»,
Непонятно - «Я думал, мы сможем…»,
Как-то робко совсем - «Быть может…»,
Проникновенно - «Сказать я хочу…»,
И с надеждой - «Не стоит, может…»,
И нежданно - «Тебя все люблю…»,
И печально - «И я тебя тоже…»,
Грустно - «Часто тебя вспоминаю…»,
И с печалью в глазах - «Я знаю»,
И вздыхая - «Мне сны снятся…»,
И в ответ - «В них тебя обнимаю…»,
Твердо - «Я во всем виноват…»,
Со слезами - «Не стоит, мы оба…»,
Горько - «Как вернуть все назад?»,
Плача - «Если бы знала, давно бы…»,
Нежно за руки взяв - «Прости…»,
Губ коснувшись слегка - «Я прощаю…»,
Крепко-крепко обняв - «Не грусти»,
И поддавшись - «Я обещаю…»,
Очень страшно услышать «Пора…»,
Слишком сложно ответить «Мне тоже…»,
И наивно - «Мы встретимся вновь?…»,
И жестоко ответить «Быть может…»,
Слишком мало - сказать «Прости»,
Слишком много - ответить «Прощаю»,
Очень страшно сказать «Отпусти…»,
Невозможно сказать «Отпускаю…»



Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #97 : 16 Листопада 2011, 16:04:07 »
Мои стихи, написанные к празднику цветов для школьников (мама у меня педагог!)
«АЙСТРИ ДЛЯ МАМИ»

Для мами букет назбираю я айстр:
Рожеві, вишневі, небесні та жовті;
Додам польових щойнозірваних трав
А ще – трохи ніжності, ласки й любові.

І поки нестиму до неї квітки
У сонця обіднього я попрохаю,
Згори щоб сипнуло своїх промінців,
Дбайливо я їх в пелюстки повплітаю!

Для мами ці айстри й криштальна роса,
Що сяє, неначе каміння коштовне!
Для мами ця трепетна, свіжа краса!
Моє почуття тепле і невимовне!

**************************************************
«ПОЛЕМ ІДУ БОСО′НІЖ»   
Полем іду босо′ніж,
трави під них лягають
ду′мки летять за вітром,
обрій наздоганяють.
Зе′рна дозріли досі,
Сонце прощально гріє,
Хвиля біжить колосся,
Ліс чарівливо мріє.
Повні легені щастя,
Радості повне серце,
Серце бринить, співає,
Серце горить, щебече!
Йду босоні′ж стежками,
Пахне полинню терпко;
До таїни торкаюсь,
Жду, що вона озветься.
Хо′роше несказанно!
Дивно: цвітуть ромашки...
Хмари повисли рясно,
З гнізд відлітають пташки.
Скоро в повітрі димом
Густо запахне всюди,
Прийде пора осіння,
Ранок свіжішим буде.
Поки ж, серпневе поле
Квітне пістряво й буйно,
Не відірвати погляд,
Ні на одну минуту!
Полем іду босо′ніж,
трави під них лягають
думки летять за вітром,
обрій наздоганяють.

«ЗАСНУЛИ НА ГОРОДІ ХРИЗАНТЕМИ»   
Заснули на городі хризантеми,
Свої схиливши голови в пітьму,
Їх ніжно вкрив серпневий тихий вечір
І заспівав мелодію сумну.

Вже відцвілося літнє різнобарв’я,
З’явилась в кронах перша жовтизна.
Во ни ж, як зорі, так сліпуче сяють;
П’янять, як келих доброго вина.

Такі безпечні...сильні...таємничі...
Дівочий стан гойдає вітерець,
Такі вразливі й водночас величні,
Чеснотами їх не обкрав Творець!

У кожному вкраїнському подвір’ї
Зустріти можна квітку цю ясну,
Що в сонячнім купається промінні
І ангельську дарує всім красу!

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #98 : 16 Листопада 2011, 16:05:36 »
Автор - я ::)
«Поздравление на годовщину свадьбы»
Как голубям желаем вам
Парить над этою землею,
Чтоб жили вы всегда в любови,
Чтоб грело крылья солнце вам,
Чтоб ветерок дарил прохладу,
Чтоб было складно все и ладно.
Уж постарайтесь и вы на славу:
Не потеряйте! не уроните!
Не забывайте! не упустите!
Всегда за крылья держась летите!
Жизнь – нет, не поле, в ромашках, маках;
Бывают горы и буераки,
Бывают реки с волною дерзкой,
Желаю плыть вам на лодке вместе,
Держась за руки, лелея взглядом,
Пройдут невзгоды, когда вы рядом.
Желаем мира, добра, достатка,
Побольше нежных объятий сладких,
Чтоб друг за другом всегда скучали,
Чтоб вы друг друга всегда встречали,
Чтоб друг о друге всегда мечтали,
Чтоб вы друг друга не обижали,
Чтоб для друг друга вы лишь дышали,
Чтоб понимали и уважали!
Желаем вам состариться друг с другом
И в роще вместе с внуками гулять,
Чтоб вы - для дочки и она была вам другом,
Чтоб счастливо всегда жила семья!

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #99 : 16 Листопада 2011, 16:06:52 »
Мои...

«Я мрію про тебе»

Я мрію про тебе. Надія.
Вона не вмирає. Чекає.
Ти десь загубився. Змінився.
І я не наївна. Я сильна.
У мне життя. Я кохана.
Нехай не весна, а вже літо.
Тепер я не вмію літати,
Але я навчилася жити.


«Побачення»

Містом іду і плачу.
Значить нічого не значу,
Значить -  я гра, що набридла,
Значить – я пісня, що стихла,
Значить, все вигадка, пустка.
Тремтить на обличчі мускул.
Я нав’язалася, звикла;
Ти захотів, щоб я зникла.
Значить була я сліпою.
Я отруїлась любов’ю.
Значить – все фальш від початку.
Я поховаю цю згадку.
Так мені й треба. Незряча.
Це все любов, не іначе.
Це все вона! О! Підступна!
Кривдниця! Зрадниця згубна!
Сплутались містом дороги,
Шурхають втомлені ноги,
Плакать втомилась. Розбилась.
Йду і чекаю на милість.
Гордість мою ти бачив,
Знав, хоч люблю - не пробачу.
Знав, що згризатиме мука,
Знав, що убивча розлука.
Зважився. Вирішив. Вдіяв.
Вітаю. Я горда. Ти виграв.

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #100 : 16 Листопада 2011, 16:07:44 »
Катала когда-то каляску с Мишкой и наблюдала такую сцену:
«МОЛОДІСТЬ»   

Дідусь з бабусею у парку
Із внуком грали у м’яча;
І – дивина, чи, пак – загадка:
Аж молоділи на очах.
У діда зморщечки на лобі
Свою втрачали глибину;
У баби ямочки на щічках
з’явились, як у давнину.
Їх сміх лунав на рідкість дзвінко,
Вони, неначе дітвора,
Утрьох м’яча ганяли швидко,
Згадалась юності пора…
Пройшов у діда біль у спині,
Забув він хрускіт у ногах;
Дід поряд з внуком, як дитина,
Вогонь майбутнього в очах!
Про головні нестерпні болі
Бабуня зовсім не гада.
Тримає м’ячик у долонях:
Красива, знову молода!
Не лічиться наш вік роками,
Рокам ведуть не зморшки лік,
Допоки серце полум’яне,
І поряд сміх дітей бринить!

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #101 : 16 Листопада 2011, 16:08:38 »
Возмущение, крик души по поводу мусора в Горсаду и не только...
 «ЗАГУБЛЕНИЙ ПАРК»

Центральний парк Культури
Та ще й і відпочинку!
Сказать по-правді буде:
(не скритися від сміху).
Напевно, що Культура –
Це пляшки і бляшанки?
Загроблена Натура
Зализує тут ранки.
Напевно, що Культура –
Недо́палки, обгортки?
Від смогу нікотину
Дере далеко в горлі.
Напевно, що Культура –
Щільні паперу гори?
Ні! Це не парк Культури!
Це наше з вами ГОРЕ!
А ще – обличчя наше,
А ще – це наша совість.
Осліпнуть було б краще,
Ніж бачить цю убогість.
Убогі стали люди
душевною красою;
свій слід лишають всюди,
слідять сміттям і брудом.
І всі гуляють парком,
З дітьми́ сюди приходять,
Ідуть сюди на свято,
Тут вечори проводять.
І кожен залишає
По со́бі  вічну пам’ять:
Пивну розбиту пляшку,
Що плаває в фонтані.
І кожен залишає
По со́бі, як в печері
Якоїсь нецензури
Потік дурної скверни.
Де зараз за місточком
розкинулось болото,
в якому ті ж бляшанки,
сміття і нечистоти,
там хочеться узріти,
свої закривши очі,
гладінь дзеркальну річки,
іскристе, синє ложе.
Де зараз темні хащі,
Як в лісі, непрохі́дні,
Там хочеться пройтися
Шляхом, залитим світлом.
Чому ж такі ми стали?
Чому так жити стали?
Чому у кут глухий ми
Самі себе загнали?
І, наче, всім і ясно,
Що все, що ми лишаєм,
Для наших же нащадків
Колись в пригоді стане.
Та знову бачу пустку
У парку я Культури
Зализує знов рани
Загроблена Натура.
Убогі стали люди
Душевною красою
Свій слід лишають всюди,
Слідять сміттям і брудом! 


Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #102 : 16 Листопада 2011, 16:09:34 »
сыну написала:
«ЗАЙЧИК»

Зайчик-побігайчик, гарні довгі вуха
Лісом, полем, гаєм він стриба щодуху!
Зайчик хоч маленький і боїться грому,
Та здогнати важко сірого невтому;
Забагато в нього недругів у хащах:
Хитрий лис руденький, злющий вовк зубатий
Тож стрибати треба, як пружинка, стрімко,
Щоб сховатись встигнуть у свою хатинку!

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #103 : 16 Листопада 2011, 16:10:17 »
Гуморесочка!

«КАРТОПЕЛЬКА»

Українцям без картоплі, як без сала – не прожить!
Не бува її занадто ні уранці, ні в обід,
І вечеря без картоплі – не вечеря – бог зна що!
Рис миршавий китайоський проти бульби «Тьху! Ніщо!»

Ми її їмо на свято, в будній день її їмо
Ми жуєм її з завзяттям! Хай там як! І хай там що!
Заміня вона нам зразу «снікерс», «баунті» і «твікс»
Бо арахіс проти бульби і до пупа не доріс!

Хай «данісімо» гуляє по канавах за селом
Поки з кількою мундьорку ми за дві щоки їмо!
Дві калорії в «тік-таку»: це ж позор який і срам!
А картоплю лиш понюхай – і вдихнеш їх більше ста!

Сенс який пів дня жувати супер-м΄ятний «стіморо́л»,
Імітуючи рогатих ремигаючих коров,
Коли можна тихо сісти і картопельки поїсти,
А не гуми шмат дебелий, очі вирячивши, гризти!

Заграничні викрутаси не для «нашинської» раси!
Ми – фанати картопляні! Заявляємо всім зразу!
Тож, панове, не мудруйте; і картопельку шануйте,
Запашні її принади з насолодою смакуйте!

Solnze

  • Местный житель
  • ****
  • Повідомлень: 413
  • Спасибо: 56
  • Стать: Жіноча
  • ноль674два2078пя
Re: Интересные стишки
« Reply #104 : 16 Листопада 2011, 16:13:40 »
стихи из прошлого:
«СНОВО ВЕСТОЧКУ ТЕБЕ ПИШУ, ЛЮБИМЫЙ»

Сново весточку тебе пишу, любимый
Вместе с голубем отправлю помеж вьюг
Пусть она, ветрами в ночь гонима
Легким перышком коснется твоих рук.
Беспричинно вроде сердце бьется,
Вырываясь в бешеный полет,
Предавая сдержанность, смеется,
И дает терпенью отворот.
Чувствую твое дыханье рядом;
Может стать, что через времена.
Оповитая вишневым садом,
Смотрит на меня твоя луна.
Знаешь, часто я, гуляя, вижу
На заснеженной тропе твои следы,
Голос твой сред птичьих трелей слышу,
И кричу в безумстве: выходи!
Рассекая взором чащи леса
Я бегу и, падая, зову
Облик из мечты моей воскресший,
Синий сон в заоблачном миру.
Только утопают без возврата
Каждый раз бездонные глаза,
Растворяясь в кромке снегопада,
И, грозясь, не повернуть назад.


«О ЛЮБВИ»

Хоть писалось о ней уже много стихов
И на строчки их пели под музыку неба,
Но, наверное, нет во вселенной оков,
Чтобы всех запереть ей преклонных поэтов.

Её искра всегда горячит изнутри,
И забыть невозможно её после встречи,
С кем-то, может, считала она фонари,
А с другим – зажигала на облаке свечи.

Третьим, может, пришлось просидеть до утра
Под разложистым кленом на старой скамейке,
Прижимая к груди и слова говоря
Ей – единственной в мире, отныне – навеки.

Может горы сносить, рушить рек берега,
Оставаясь в тот час же дыханием легким,
Ей под силу воздвигнуть из пепла года,
Что давно уже кажутся дымкой далекой.

Беспредельною вольною птицей летит
В приоткрытые створки обители жизни,
И причуды её исполнять все велит,
Стать рабою её чудотворных капризов.

И по собственной воле неволю её
Принимаем как дар из даров всех желанных,
И мечтаем о ней, и всегда её ждем,
И не зная её, узнаем, как не странно.

Только слово одно в молчаливой тиши
Ураганные волны бросает и воют
От тревожащей боли осколки души;
Сотворить не под силу иному такое.



«ТВОЙ ГОЛОС»  09.12.02

Твой голос,
Как гром.
Он видит,
Он слышит,
Он чувствует.

Твой голос.
Он такой нежный,
Бархатный,
Грустный,
Он такой властный,
Далекий…

Твой голос.
Я закрываю глаза
И вижу тебя.
Я верю
Твой голос
Для меня.

Твой голос –
Любимая мелодия,
Всегда со мной.
Твой голос
Такой родной,
Такой глубокий.
Он только мой.
Я знаю.

Твой голос
Самый лучистый,
Теплый,
Как солнце.
Он всегда рядом.
Твой голос.




«ТИ СНИВСЯ МЕНІ НІЧ УСЮ НАПРОЛІТ»

Ти снився мені ніч усю на проліт
До самого, самого ранку,
З тобою ми разом ізнову були
З тобою, єдиний, коханий.

Гаряче і сильне відчула плече
Й сховалась у ньому від світу.
Твій доторк долоні до серця пече,
Ти мій незгасаючий світоч.

Про щось говорили. Спішили кудись
Із чогось сміялись укупі.
Розстались недавно, всього лиш два дні
А так уже смутно, так смутно.

Ти снився мені, та не схоже на сни
Було те чарівне видіння
Ми міцно обнявшись в ніку́ди ішли,
В серцях затаївши надії.

Ми гріли теплом: ти – мене, я – тебе,
І нам не було застороги,
Назад не вглядаючись, йшли ми вперед
По звивистим щастя дорогам.



«ПРОГУЛЯНКА ГА ЗГАДКУ»

По Мира, по Чернігову
В густій тіні під липами,
Розлогими, пахучими,
Духмяними, квітучими;
Внизу між по верхівками.
Завулками, задвірками,
Під золотими липами
Розлитися, розсипатись
Зернятами, краплинами,
Сипучими піщинами,
Росинами, дощинами,
Пелюстками, проміннями!
Проспектом, далі – Площею,
Клени вгорі полощуться,
Тріпочуться, хитаються,
Про щось перемовляються.
Зірвати лист запилений,
І витерти, і вимити,
Дивитись, милуватися,
Відкритися, признатися,
Покаятись в байдужості,
В бездумності, в безмужності,
Лишитися, зостатися
В кленовості розтраченій.
По Щорса, знову – липами
На повні груди дихати
Цукровими настоями,
Дурманами солодкими;
Трояндами, жасминами,
Рядами тополиними,
Під цегляними стінами,
Асфальтами нерівними,
Уздовж доріг з машинами,
Підземними пробігами,
Кіосками, вітринами,
Крізь міст знайомий східцями;
Відчути, надивитися,
У всьому цьому скритися,
Украсти клаптик мізерний
Про липи і про місто це.



«БАЛАДА О ТРУСЛИВОСТИ»  25.06.04

Вы так трусливы, Вы – предатель!
Ну сколько ж можно отступать?!
Смирилась я: Вы неисправны,
За Вас устала я играть.

Вы непосредственны, глубоки,
Я вижу это и ещё
Я вижу, как Вы одиноки,
Весь мир затмили Вы собой.

Вы избегаете решений,
В Вас нет намека на испуг.
Но, как не странно, в то же время,
Вы так трусливы, милый друг.

Не изменить Вас. Убедилась.
Стараться попусту зачем?
Мои старания разбились…
Ваш ход. Я жду. Каков ответ?

Вы обожаете вопросы,
Вам неприсуща прямота,
Мне не бывает с Вами просто,
Но к сложностям привикла я.

Вы своенравны и несносны,
И Вас, порой, нельзя понять,
В Вас много дерзости и злости,
Вот только б смелости  занять.

Мой каждый новый шаг навстречу
Встречает Ваших два назад;
Вы мерзкий трус, Вы столь беспечны,
Что лишь способны убежать.

Предпочитаете молчанье,
Чрезмерно цените слова,
Вы дорожите честью Вашей,
Не склонны Вы сходить с ума.

Вы магнетически приятны.
Ваш гонор – Ваших друг безумств.
Всегда прилежны, всюду важны,
Со мною ж Вы – последний трус.

Не бойтесь, я ведь не кусаюсь.
Вам кто угодно подтвердит,
Не бойтесь быть со сною рядом,
Меня не бойтесь Вы любить. 


«А Я ТЕБЕ, КОХАНОГО ЗАБУТИ НЕ УМІЮ»

А я тебе, коханого, забути не умію,
Просила у берізоньки, щоб та мене навчила,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, зненавидіть не взмозі,
Ходила за порадою до вишні при дорозі,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, усюди виглядаю,
У яблуньки квітучої порадоньки питала,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, не в силах відпустити,
Й нікому не зарадить тут, й нікому не навчити.
І раз на долі вишито тебе повік любити –
Любитиму! Любитиму! Як ще ніхто у світі!



«А ТИ ПЕРЕД ОЧИМА
ОДНАК СТОЇШ МОЇМИ»

Думала далеко
Від тебе буде легко.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала, що втеча
Поможе безперечно.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала, що далі
Врятують від печалі.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала – не сміти
Від згадувань тремтіти.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала покину
Сумувать безвпинно.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала наскучить
Туги грізна туча.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала, що скоро
Втихну й заспокоюсь.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала облишу
В далечі колишнє.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала гоніння
Принесе спасіння.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала в розлуці
Прийде гибель муці.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала рятунком
Буде путь із клунком.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала розраду
Віднайду в утраті.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала, що хватить
Сил не нарікати.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала забуду
Очі, руки, губи.
А ти перед очима
Однак стоїш моїми!

Думала, гадала,
Схибила чимало...
Бо перед очима,
Ти однак моїми!

Kupi.cn.ua