Починати вчити цифри можна уже з 2-річного віку, коли мозок дитини як губка всмоктує всю інформацію. Але ця інформація повинна бути цікавою, тому просто посадити дитину за стіл і змусити лічити не вдасться :-)
Малюк, як і доросла людина, нічого не робитиме, якщо не бачитиме у цьому користі. Тому спершу поясніть дитині, де можна застосовувати знання цифр. Наприклад, без вміння рахувати не можна зробити ніяких покупок, навіть улюблених цукерок; не знаючи цифр, можна когось обділити обідом, якщо поставити на стіл неправильну кількість приборів; чи досить легко загубити іграшку, якщо не проконтролювати їх кількість.
Перш за все, процес навчання має зацікавити дитину. Використовуйте цифри на магнітах чи липучках, рахівниці, вирізані чи зшиті елементи, іграшки, фарби чи олівці, лічильні палички або сірники, тактильні книжки, макаронні вироби чи печиво у формі цифр, картинки та будь-які предмети, що можуть сподобатись вашому малюкові.
Прийнято вважати, що спершу потрібно навчити дитину лічити, а тоді переходити до вивчення цифр (форми та значення). Беріть дитину з собою в магазин, де вона допоможе вам порахувати покупки; грайтеся в магазин вдома: продаючи вам іграшкового слоника, малюк має отримати натомість певну кількість ґудзиків (для початку - не більше п’яти), як грошовий еквівалент. Коли дитина рахуватиме свій "дохід" – нехай промовляє по порядку цифри і загинає пальці.
Важливо пам’ятати, що діти можуть просто завчити порядок цифр, тому слід докласти зусиль, щоб пояснити малюку: за кожною цифрою стоїть певна кількість предметів. Для прикладу, створіть асоціативні ряди, опираючись на побутові предмети, які щодня трапляються в житті малюка: тарілка – нагадує нуль, швабра – схожа на одиницю, табуретка має чотири ніжки, два бублики нагадують вісімку тощо. Часто дітям найважче зрозуміти значення цифри «нуль». Поясніть дитині, що «нуль» - це коли немає нічого: було одне яблучко, його з’їли, і залишилось нуль яблук. Така прив’язка допоможе дитині швидше згадувати цифри та усвідомлювати їх значення.
Важливе правило вивчення цифр: практикуйтеся всюди і завжди. Вийшли на прогулянку – рахуємо дерева, ворон, лавочки; граєтесь вдома – лічимо крісла, тарілки, іграшкових ведмедиків; зайшли до магазину – рахуємо покупців в черзі. Дитина повинна знати не лише цифри, а й вміти їх співставити, а також розуміти порядок чисел (перший в черзі, другий за ростом). Навіть якщо нічого рахувати, можна просто повторювати різноманітні лічилки, які дітки досить легко запам’ятовують.
Коли дитина навчилася рахувати усно та може назвати цифри від 1 до 10, можна переходити до письмового вивчення. Дайте малюку аркуш паперу та різноманітні олівці, фломастери, фарби – хай вчить виводити цифру. Можна використовувати і пластилін, з якого можна виліпити той чи інший знак. Сірники можна не лише рахувати, але й викладати з них форми цифр. Також можете використовувати цифровий годинник, що водночас вчитиме орієнтуватися у часі, чи телефон, на якому дитина набиратиме номер бабусі.
Не бійтеся починати вчити дитину з раннього дитинства, адже чим швидше малюк розвиватиме пам'ять та збагачуватиме знання, тим простіше стане навчання у школі, швидше відбуватиметься інтелектуальний розвиток. І, звісно, не забувайте хвалити малюка за його старання і маленькі успіхи.
