у мене вже всі школярі, але питання не в цьому. у нас завжди дзвонять мамі. наприклад, старший: мама, у мене голова болить, але температури немає. середня: мама, мене нудить, болить голова. що я скажу, як мама? звісно, йди додому. невже скажу: сиди на уроках.
вже дома розбираюсь, що кому дати, зробити. таблетки в школі не дозволяю приймати, хоча неодноразово пропонували цитрамон.
був випадок, коли молодша впала на тренажері і розбила лоба. у мене претензій до вихователя немає, тому що дитина - є дитина, все сталося секундою, а перед цим вихователь сказала дитині злізти з тренажера. таке і зі мною могло статися, якщо б я сама з дитиною гуляла. подзвонили, я приїхала, забрала, повезла в травмпункт, наклали шви. я не сказала, що це було в школі. навіщо?
так, більше хвилює питання зі щепленнями, хоча нам майже нічого робити вже. це, дійсно, зручно. там дитину оглянули, щеплення зробили, в карточку записали. мамі не треба виділяти окремий день, щоб зводити дитину в поліклініку.