тю, даже я плакать не умею
+1 я також дуже рідко плакала, бувало, що роками не плакала. В душі переживаю, але зовні трималась. І так з дитинства витримка була. Коли ще вчилась в школі у нас вівчарка, яка в нас жила вже років 5, тільки народила цуценят, а її отруїли... Померла і вона, і цуценята. Всі плакали і батьки, і брат. В мене також душа щеміла, але ні сльозинки не було. На передостанній роботі бува такий пресиг, що багато хто не витримував, але я собі не могла дозволити.
А ось останні років 5 змінилось щось. Може дитина засмутити, по телевізору іноді як покажуть, не можу себе стримати. Можливо, це гормони, чи вік?
Свого чоловіка лише один раз бачила зі сльозами.