Дуже тонка грань.
З іншого боку, ігнорування і замовчування можуть бути прирівняні до байдужості.
Людина ніколи не повинна залишатися байдужою до чужого горя. Навіть дикі тварини допомагають один одному у природі.
Це не означає, що потрібно патякати язиком, в жодному разі. Це інше...Але байдужість знищує все людське.
Моя мати свого часу також не хотіла, щоб про її діагноз знали. Але якби одна людина не дізналася, то мати б лікувалася у іншого лікаря. Я не кажу, що інший лікар її б не вилікував, це взагалі така хвороба, в якій важко щось спрогнозувати, але ми не знали, до кого йти краще, взагалі не орієнтувалися що робити і куди йти, а та людина знала і наполягала, можна навіть сказати, сама обрала їй лікаря, бо прийшла забрала її документи і віднесла куди треба. Вона проявила небайдужість. Мати жива, у ремісії. Хто зна, можливо, і завдяки тій людині у тому числі. Я до того, що хтось може знати щось таке, що допоможе, а ти про це сам не знаєш, бо жодна людина не може знати все.
